Симоліка черепів у прикрасах

Людські останки завжди мали особливе шанування та інтерес у наших пращурів. Вже за доби раннього палеоліту наші предки мали спеціальні території для поховань. Так, одна з найдавніших відомих археологам могил, знайдена в печері на узбережжі Кенії (Африка), датована 78 тисячоліттям до нашої ери, причому покійник був дбайливо загорнутий у подібність савана, а під потилицю йому підклали подушку. На тому етапі розвитку цивілізації (у науці його називають «первісним стадом») подібна поведінка була однією з небагатьох рис, яка відрізняла вид Homo від інших тварин.

Згодом традиція зберігати і прикрашати мощі лише посилилася, і найтрепетніше ставилися до голів мерців – вмістилища свідомості. Їх обробляли трав'яними відварами і дубильними речовинами, полірували, прикрашали різьбленням чи інкрустацією, оправляли в деревину, камінь, шляхетні метали. Однак вони були не просто естетичним об'єктом – завдяки стійкості кісткових тканин до тління ці творіння застосовувалися і для релігійних цілей, втілюючи силу роду, життєву енергію, удачливість, таланти чи міцне здоров'я. Звідси бере початок звичай збирати і використовувати як чаші черепа повалених ворогів: згідно з старовинними віруваннями, вони приносили своєму володарю перемоги і оберігали від нападів. Скальпи, насаджені на кілки чи паркани, відлякували злих духів і недуги, закопані в полі – дарували багатий урожай та попереджали посуху, а закопані під фундаментом будинку чи береговими опорами мосту – сприяли їхній довговічності та міцності.

У яких народів та що саме символізували черепи?

У Римській імперії череп уособлював мінливості Фортуни і невблаганний перебіг часу. Мозаїками та панно з такою тематикою обробляли бенкетні зали, купальні та навіть публічні будинки, щоб їхні відвідувачі цінували кожну мить життя та насолоджувалися нею повною мірою. Аналогічний знак можна було побачити і на прапорах легіонерів – там він нагадував про те, що не варто надто захоплюватися швидкоплинним тріумфом. Пізніше цю емблему використовували майже у всіх родах військ – піхоті, кавалерії, авіації, штурмових, десантних і танкових частинах – з посиланням: «Ми гинемо, але слава наша безсмертна».

У Південній Америці череп – символ сакральної жертви та насіння, з якого виросте наступне покоління. У доколумбової культурі ацтеків існували неймовірні по розмаху масові жертвопринесення, при цьому тіла були лише будівельним матеріалом - з відсічених голів споруджували частоколи-цомпантлі, храми і вежі. 

У боослов'ї череп називають «Адамовою головою» через апокрифічну легенду про те, що прах першої людини упокоївся на Голгофі (чия назва, ймовірно, походить від арамейського слова «гогульто» – «лобне місце»). Через тисячоліття його омила кров Ісуса Христа, метафорично викупивши древню скверну, поправивши пекельні муки і забуття. Тому такий малюнок нерідко присутній на Розп'яттях, церковних начиннях, чернечих уборах.

Середньовічні теологи ототожнювали череп зі Святим Граалем – осередком невинності, чистоти та благодаті, а його втрата ілюструвала вигнання з раю. А ще з голів місцевошановних праведників робили кубки - нібито, випивши з них, можна було зцілитися від епілепсії, прокази, лихоманки.

В іконописі череп – позначення самітника, який відкинув мирське заради духовного пошуку та роздумів про тлінність буття. На XVI-XVII ст. це тлумачення проникло і у світський живопис Фландрії, Нідерландів, Іспанії та Франції, трансформувавшись у філософію ванітас (від латинського терміна «vanitas» – «марність, нісенітниця, суєтність»). 

У пуритан (гілка протестантства, дуже поширена в Англії, а потім – в Америці) череп був чи не єдиним дозволеним типом декору, адже прихильники цього віросповідання затято заперечували всіляку розкіш та надмірність. Тому крилаті або оточені сонячними променями мертві голови прикрашали як надгробні камені, так і кишенькові хронометри, пряжки, шпильки для краваток, жіночі скриньки та хустки, символізуючи прийдешнє воскресіння та прощення всіх гріхів.

А ось в інших релігіях діапазон інтерпретування набагато ширший. Скажімо, у буддистів череп – джерело еліксиру безсмертя та елемент колеса Сансари (дороги, якою душа проходить у прагненні позбутися кайданів карми). У зороастризмі (вчення, що ґрунтується на одкровенні пророка Заратустри) такі останки населені небезпечними духами-девами, через що їх необхідно тримати в мавзолеях без дахів. Індуїсти, віддаляючись в ашрам (обитель мудреців, розташовану далеко від галасливих поселень), брали із собою позбавлену шкіри голову, щоб уникнути спокус. А мусульмани ставляться до мощей не менш шанобливо, ніж до живих людей, при цьому вірячи, що за згинальними стиками лицьових і потиличних кісток можна читати долю.

З настанням епохи Просвітництва похмура емблема втрачає колишню сакральність. Її наносять на піратські прапори, шеврони військових бригад, герби таємних товариств та злодійські укриття. Але така лібералізація відкрила шлях для творчості численних модернових та постмодерних художників, конструкторів, проектувальників. Наприклад, у творах Густава Клімта череп – загроза, що не дозволяє відчути щастя та знищує надію. Бельгійський графік Джеймс Енсор заміняв персонажів скелетами та карнавальними масками, щоб підкреслити карикатурність соціальних ролей. Баталіст Василь Верещагін на полотні «Апофеоз війни» (воно ж – «Торжество Тамерлана») зобразив піраміду з висушених Сонцем голів на тлі руїн та випаленого степу, присвятивши її «завойовникам – минулим, сьогоденням та майбутнім». А індієць Субодх Гупта спорудив стилізовані мощі з посуду та кухонних пристроїв, намагаючись висловити безглуздість суспільства споживання.

Через удосконалення технологій виникла потреба в умовних позначеннях для різних виробництв. Схематичний ескіз черепа з кістками відразу ж наводив на думки про небезпеку, тому їм стали відзначати отруйні та радіоактивні субстанції, високу напругу, верстати, що швидко рухаються, режимні підприємства, що вимагають постійної пильності.

У другій половині ХХ ст. череп сприймався як злегка зухвалий оригінальний аксесуар, що носять панки, байкери, рокери чи готи. Цей стереотип переламали колекції «haute couture» – елітні модельєри ніяк не могли прогаяти такий шанс урізноманітнити одяг. Подібні принти, вишивки, логотипи та аплікації є на преміальних речах від Ralph Lauren, Alexander McQueen, Philipp Plein.

Кому потрібні прикраси з черепом та як вони впливають на господаря?

Як правило, такі вироби віддають перевагу вдумливим, рішучим, неабияким персонам, які впевнені в собі і не бояться чужого засудження. Вони чітко розуміють свої цінності та пріоритети та готові їх відстоювати. Ці індивіди харизматичні, ерудовані, розважливі і обережні, вміють аналізувати події і поступати відповідно до обстановки, що швидко змінюється. А якщо вони й похитнуться в якийсь момент, на допомогу прийде ретельно обраний оберіг!